Найбільша цитадель України – Аккерманська фортеця. Її стіни пережили не один десяток облог і штурмів. Білгород-Дністровський замок, як її ще називають, не раз змінював своїх господарів, а замість води, глибокі рови були заповнені тілами і кров’ю воїнів.

Цей історичний та архітектурний пам’ятник світового значення обов’язковий для відвідування усіма, хто хоче ближче познайомитися з історією своєї країни.

Від стоянки першої людини до фортечних валів



Здавна люди селилися вздовж Дністра. М’який клімат і родючі землі були гарною допомогою для ведення сільського господарства. Води річки повні риби. А сам Дністер був потужною торговою артерією.

На сьогоднішній день достеменно відомо, що перший чоловік оселився поблизу лиману більше 40 тисяч років тому. У 6 столітті до нашої ери вихідці зі Сходу заснували тут своє поселення Тіру. Воно постійно зазнавало нападу варварів і кочових племен.

У перших століттях нашої ери над поселенням був встановлений протекторат Римського Орла. Римське місто носило назву Алба-Юлія. Стародавні слов’яни називали його Білгород. Руїни римського міста представлені окремою експозицією.

Білгород-Дністровська фортеця з висоти пташиного польоту
Білгород-Дністровська фортеця з висоти пташиного польоту, фото: viknaodessa.od.ua

До 13 століття Тіра входила до складу Золотої Орди. Однак керували всім генуезці, які отримали ярлик на управління містом. Вони налагодили торгівлю та заклали фортецю. Хоча багато істориків не згодні з цим твердженням і вважають, що ініціаторами спорудження потужного укріплення були ординці, які хотіли убезпечити свої західні рубежі.




У 14 столітті будівництво фортеці було завершено. В цей же період відбувається занепад Золотої Орди. Аккерманська фортеця перейшла у власність господарів Молдавії. Це був головний порт Молдавського князівства. У 1484 році гарнізон, що неодноразово відбивав атаки Османської армії, був зраджений старійшинами поселення, які винесли султанові символічні ключі.

За інформацією письмових джерел, Аккерман у часи панування турків зазнавав неодноразових нападів козаків під проводом прославлених героїв Івана Сірко, Григорія Лободи, Остафія Дашкевича, Семена Палія. Три російсько-турецької війни пам’ятають води лиману. Безліч відомих військових начальників вписали свої імена в історію цих місць: Ушаков, Кутузов (був один час комендантом фортеці), Барклай-де-Толлі, Платов. Після розгрому армій Наполеона, згідно з мирним договором, підписаним в Бухаресті в 1812 році, фортеця остаточно відійшла до Російської Імперії. Через 20 років вона втратила свій статус військового об’єкта. У 1963 році була визнана пам’яткою архітектури та історії.

Малюнок з історичного альбому Аккерманської фортеці
Малюнок з історичного альбому Аккерманської фортеці

Структура фортеці

Твердиня, збудована з вапняку, є зразком фортифікаційного зодчества Середньовіччя. Вона стоїть на скелястому березі лиману. Має форму неправильного багатокутника. Протяжність її стін становить понад 2,5 км, а товщина різниться від 0,8 до 5,5 метрів. Між 32 вежами була побудована висока куртина. На сьогоднішній день збереглося 24 вежі.

З одного боку оборонні споруди захищав лиман. З боку суші був викопаний глибокий рів, заповнений водою. Його глибина сягала 14 метрів, а ширина 20. Вздовж рову була побудована стіна в людський зріст, для захисту тих, хто спостерігав за його поверхнею. Головною брамою була Кілійська. У Середньовіччі тут був підвісний міст, а прохід закривали потужні ґратчасті ворота.

Аккерманська фортеця
Загальний план замку

Аккерманська фортеця складалася з 4 дворів, які мали своє призначення:

  1. Цитадель: проживання коменданта і офіцерів, розміщення порохового заряду, скарбниці і арсеналу;
  2. Цивільний двір: розміщення місцевих жителів, які рятувалися від ворога за товстими мурами твердині. Більшість будівель були зруйновані.
  3. Господарський двір (має іншу назву – «портовий»): збереження привезених вантажів протягом 40 днів (карантин). Господарський двір практично не зберігся до нашого часу;
  4. Гарнізонний двір мав одне призначення: розквартирування особового складу.

Кожен двір міг самостійно вести оборону.

Цікаві факти і легенди



За багаторічну історію Білгорода-Дністровського накопичилася величезна кількість легенд, які тісно переплелися з реальною історією і відвертою містифікацією.

В часи Олександра Доброго, молдавського господаря, його донька Тамара вела розбійницький спосіб життя. У батька не було часу стежити за діяннями доньки: весь час він проводив у військових походах. Одного разу Тамара попросила батька виділити їй гроші на богоугодну справу: будівництво монастирю.

Вечірня Білгород-Дністровська фортеця
Вечірня Білгород-Дністровська фортеця

Замість святилища була зведена фортеця, а Тамара проголосила свою незалежність. З воріт цитаделі розбійники, які стали вірними васалами доньки господаря Молдавії, виїжджали на грабіж. Дізнавшись про діяння доньки своєї, Олександр Добрий розгнівався і прокляв її. Тамара заснула безпробудним сном, а господар наказав замурувати її в стіну живцем. З тих пір одна з веж і зветься Дівочою.

Ходять чутки, що в підземеллях Білгород-Дністровської фортеці мешкають істоти, які нападають на людей в темний час доби. Подейкують, що це солдати румунської армії, які після звільнення міста врятувалися від полону в старих руїнах. Хтось каже, що це прибульці, хто пересуджує про іншу расу, хтось про потойбічні сили. Є також версія, що це послідовники культу забороненого єгипетського богу, які втекли від переслідувань фараона. В середині минулого століття після сильних підземних поштовхів, істоти ніби перестали турбувати місцевих обивателів. Однак деякі бачать їх досі.

Білгород-Дністровський замок
За стінами замку

За переказами, сюди був засланий поет Овідій через неповагу до імператорської особи та його сім’ї. Довгий час вважалося, що тут він знайшов свій останній притулок. Пушкін приїжджав до Білгород-Дністровської фортеці вклонитися могилі поета. Тому дві вежі носять імена Пушкіна і Овідія. Неподалік було засновано місто Овідіополь. Однак, вже достеменно відомо, що смерть вигнанець знайшов в Констанці (Румунія).

Тетраксис

Однією з головних загадок цитаделі є тетраксис. Викладений з 10 кам’яних ядер в стіні однієї з веж, трикутник довгий час не привертав уваги. Вважалося, що ядра застрягли в стіні після потужного обстрілу.

Тетраксис Аккерманської фортеці
Тетраксис Аккерманської фортеці, фото: segodnya.ua

Сьогодні багато хто вважає, що тетраксис – масонський символ. «Вільні каменярі» після побудови замку Аккерман залишили тут свій слід. Однак архітектором цього бастіону був турок Мехмед Тахір Ага. Тому ця версія походження тетраксиса малоймовірна.

Друга версія говорить, що тетраксис може означати триєдність природних сил: землі, повітря, води.

Згідно з третьою версією трикутник з ядер – хронометр, сонячний годинник. Він допомагав визначити 1 березня і 15 жовтня: дні початку та закінчення сільськогосподарських робіт.

Показати друзям