Анна Ярославна

Київська Русь – могутня держава, розквіт якої припадає на кінець Х – початок ХІ століття. Одним з правителів, які привели країну на цю вершину, був Ярослав Мудрий. За часи його правління поширилось та зміцніло християнство, створювались літописи і розвивалось іконописання, відкривались школи та бібліотеки, а також на церковнословянську мову було перекладено безліч книжок.

Саме в цей час піднесення, в 1032 році, народилася, напевно, найвідоміша дочка правителя, Анна Ярославна. Разом зі своїми братами та сестрами, княжна отримала хорошу освіту. Вона вивчала математику, граматику, зналася на історії та володіла грецькою мовою і латиною. У палатах князя проходили культурні вечори, на яких виступали поети, скоморохи та музиканти. Про чарівну вроду і добре серце Анни ширились чутки по всій Європі.

Біографія

Коли дочка виросла, великий князь став обирати для неї гідну партію. Ярослав був мудрим політиком і хотів за допомогою шлюбів власних дітей з європейськими монархами укріпити зовнішньополітичні зв’язки. Довго вагався князь, та французький король Генріх І своєю наполегливістю виборов згоду на шлюб із Анною.

Анна Ярославна, як і будь-яка дівчина, мріяла про чарівного принца і казкову країну, в якій вони будуть жити і правити. Та, нажаль, її чоловіком став доволі не молодий король Франції, перша дружина якого померла, і політичне становище його було доволі не стабільним. Шлюб із руською князівною мав укріпити його положення та надати підтримку могутньої держави.

Подолавши більше двох тисяч кілометрів за два місяці, проїхавши майже через всю східну Європу та вивчивши французьку мову, Анна приїхала в невеличке містечко Санліс. Після першого ж знайомства з нареченим всі надії та мрії княжни розсипались, наче картковий будиночок. Генріх був пятидесятирічний, грузний та похмурий чоловік. Але не дивлячись на це, 19 травня 1051 року у соборі Реймса відбулось вінчання та коронація Анни Ярославни. Дівчина привезла із собою коштовні подарунки, серед яких були книги, інкрустовані коштовним камінням. Проте король не оцінив її старань, бо придворні не знали грамоти та не вміли читати. У Франції ХІ століття були освіченими лише священнослужителі. Більше того, Париж 1051 року не мав каналізації, був брудним і смердючим. Місцеві жителі викидали сміття з вікон на вулицю, не мились, бо вважали це смертним гріхом, і їли руками.

Щодня вона засинала з думкою, що завтра ж утече з цієї похмурої та брудної країни, але щоранку просиналась і мусила виконувати роль, яку поклали на неї батько та доля.

Тому королева вирішила виправити ситуацію та почала навчати грамоті короля та придворних, а також змусила їх користуватися виделками. Мудрість та дипломатичні якості, яким навчали її вдома, дозволили Анні завоювати прихильність не тільки французів, а й навіть Папи Римського Миколи ІІ.

Ще більше укріпити своє становище на чужині допомогло народження спадкоємця. У 1053 році в королівській родині з’явився престолонаступник Філіп І. Згодом Анна народила Генріху ще двох синів, один з них, Роберт, помер у підлітковому віці, а другий – Гуго – став одним із очільників Хрестового Походу.

Анна Ярославна цілком присвятила себе вихованню дітей. Вона навчала їх грамоті, математиці, іноземним мовам, а також співу і малюванню.

Генріх І був досить розумним правителем і дружина допомагала йому у державних справах. Згодом на документах поряд із підписом короля став з’являтися підпис Анни. Обізнаність у державних справах дуже допомогла королеві, коли у 1060 році від серцевого нападу Генріх І Капетинг раптово помер.

Ставши вдовою, Анна не стала регентом при малолітньому принці, бо згідно з законом це міг бути тільки найближчий родич чоловічої статі. Ця честь випала на долю графа Болдуїна Фландрського, але Анна залишилась поряд з сином Філіпом і підписувала деякі документи разом з ним.

Все йшло своєю тихою ходою, поки в життя тридцятирічної королеви не прийшло кохання. Симпатія, яка зародилась ще за життя короля, переросла у велике кохання. Рауль VI, граф Валуа, який був опонентом Генріха І, та якого називали «дияволом», був до нестями закоханий в київську красуню. Не дивлячись на власне одруження у 1062 році, граф викрадає Анну і таємно вінчається з нею.

Це спричинило великий скандал. Законна дружина графа Елеонора не стерпіла такої ганьби і написала листа Папі Римському. Оскільки Папа Микола ІІ і раніше листувався з королевою фракції, він вимагав від Анни розірвати ганебний союз та повернутися в Париж, а Рауля VI відлучив від церкви. Та Анна проігнорувала цей лист і разом з графом Валуа вони щасливо прожили 10 років у маленькому містечку Санліс. Саме в цьому місті у 1065 році вона збудувала Монастир Святого Вікентія.

У 1066 році у віці чотирнадцяти років був коронований Філіп І. Згодом він одружився з Бертою Фрайзінченською і Франція отримала нову королеву. Анна всіляко допомагала сину і, не дивлячись на скандал і відсутність, досі мала суттєву вагу у вирішенні державних справ. Її підпис, як і раніше, постійно фігурував у документації. Тому, коли у 1074 році помер її коханий граф, вона змогла повернутись у Париж. Останній раз її підпис зафіксовано на паперах 1075 року. Історики вважають, що саме цього року Анна Київська померла.

Пам’ятники

1. У XVII столітті в м.Санліс був встановлений пам’ятник Анні, яка тримає в руці мініатюру збудованого нею монастиря.
2. У червні 2005 року Україна подарувала Франції пам’ятник, який створили Валентин Зноба та його син Микола. Подарунок був урочисто встановлений в м.Санліс.
3. У листопаді 2016 року в Києві було встановлено пам’ятник Анні-дитині роботи скульптора Костянтина Скритуцького.
4. У серпні 2017 року Микола Зноба створив копію скульптури батька.

Цікаві факти

• У Києві Анна займалась переписуванням книжок для бібліотеки.
• На Реймському Євангеліє, яке привезла Анна та на якому присягала на вірність Франції під час корпорації, довгий час присягали французькі монархи навіть не знаючи якою мовою написана книга.
• За грамотність недоброзичливці часто називали її відьмою.
• Була єдиною жінкою, яка вела переписку з Папою Римським Миколою ІІ.
• Під першим пам’ятником королеві у місті Санліс був напис «Анна руська, королева Франції». У вересні 1996 року напис було змінено на «Анна київська, королева Франції».
• Мало хто знає, але у Анни та Генріха окрім синів була і дочка, звали її Едігна. У 1074 році її старший брат і король Філіп І вирішив видати її заміж. Дівчина була проти цього і втекла з Парижа. Вона знайшла прихисток у баварському містечку Пух. Там вона прожила все своє життя, навчала дітей та лікувала хворих. За ці добрі справи у 1600 році католицька церква проголосила її Едігною блаженною. Святі мощі онуки Ярослава Мудрого знаходяться у церкві-каплиці містечка Пух, за 30 км від Мюнхена. Люди і досі приходять до неї, просять допомоги та сил у боротьбі з хворобами.