Мужність, сила і незламність – почувши ці слова, мі малюємо в уяві богатиря, могутнього чоловіка та воїна. Але історія доводить, що цими якостями можна охарактеризувати і жінку.

Княгиня Ольга, рішуча і стійка, тримала владу в своїх тендітних руках півтора десятиліття.



Походження

Достеменно невідомо де і коли народилась майбутня правителька. Існує безліч теорій, припущень та домислів на цю тему, але жодне не має фактичного підтвердження.

Княгиня Ольга

Відомо лише, що князь Ігор І був скорений красою та войовничим характером юної Ольги, а у «Повісті временних літ» зазначено: «от Плескова», «… Неци же глаголють, яко Ольгови дщи бе Ольга». Також зазначено, що мала вона високий соціальний статус, адже володіла двором у Вишгороді. Територіальне походження не означає її російської приналежності, бо до XV століття Псков, як і Новгород, не належали Московії.

У 903 році, згідно з літописними записами, князь Ігор одружився з Ольгою. Єдиною відомою нам дитиною був син Святослав, який народився у 937 році. У деяких документах згадуються ще два імені – Предслава і Володислав, але підтвердженнь, що це діти Ольги та Ігоря, не знайдено.

Війна з древлянами

Ігор Рюрикович вів здебільшого зовнішню політику і намагався отримати якомога більшу вигоду від підпорядкованих племен. Це і привело його до загибелі. Зібравши данину з древлян, князь вирішив що вони можуть дати більше і повернувся вимагати оплату вдруге. Розлючені жителі покарали жадібного правителя і жорстоко стратили його, розірвавши навпіл.

Отже, у 945 році княгиня стала вдовою і правління державою лягло на її плечі, бо син Святослав був замалим. В середині Х століття жителі руських земель були язичниками і помста була священним обов’язком. Так, одне старословянське прислівя говорить: «Хто не відомстить — за того Бог не відомстить». Тому княгиня, вбита горем, отримавши з рук дружинників меч свого чоловіка, почала планувати помсту.

Ольга зістрічає тіло князя Ігоря
«Ольга зістрічає тіло князя Ігоря», В.І. Суріков

Довго чекати не довелось. Древляни, сп’янівши після вбивства Ігоря І, вирішили одружити свого князя Мала з Ольгою і отримати в руки всю владу. Але княгиня не була слабка духом і рішучості їй не бракувало. Тому, коли прибули посли щоб засватати її, вона заманила їх в пастку і поховала живцем. Не знаючи яка доля спіткала першу делегацію, древляни відправили другу. І цього разу не аби кого, а князів, бояр і купців. Та, на жаль, доля і їх не пощадила. Наказавши розтопити баню для поважних гостей, Ольга закрила їх всередині і підпалила.




Ольга розуміла, що для збереження влади і зміцнення свого становища в Києві, їй потрібна кривава перемога. Тому вона пише древлянам листа : «Се вже йду я до вас. Тож готуйте медів багато у граді, де вбито мого мужа. Хай поплачу я над труною його і вчиню тризну мужеві моєму». Під прикриттям язичницького обряду, згідно з яким влаштовувались військові ігри, бенкет та жертвоприношення на честь померлого, було порізано п’ять тисяч древлян.

У 946 році, щоб остаточно провчити древлян, Ольга разом із сином і дружиною вирушила в похід. Біля міста Іскоростень княгиня віддала Святославу батьків меч і той, встромивши його в землю, розпочав битву. За наказом Ольги місто було взято в облогу і ніяк древляни не могли відбити натиск війська київського. Щоб завершити свою справу, княгиня знову пішла на хитрість. Вона пише листа: «До чого ви хочете досидітися? Чи ви хочете всі з голоду померти, не згоджуючися на данину. Ваші гради вже взяті і люди давно обробляють свої ниви». Місцяни недовірливо поставились до цього і відповіли, що навряд княжна по данину прийшла, вона певно жадає помститись. На це Ольга відповіла так: «Я вже помстилася за чоловіка свого, коли прийшли ви до Києва, і вдруге, і втретє тоді, коли чинили тризну чоловікові моєму. Тому я вже не буду помсти чинити, а хочу взяти потроху данини і, помирившись з вами, піду назад».

Попросила вона прислати їй по три голуби та по три горобці з кожного двору. Древляни здивувалися такій великодушності та одночасно зрадівши, відправили їй те, що попросила вона. Дружинники відступили, а як опустилась ніч на Іскоростень, вони прив’язали до лапок трут та підпаливши його, випустили птахів на волю. До світанку від міста лишився тільки попіл.

Це була єдина війна за час правління Ольги.

Внутрішня політика

Оскільки її попередники більше зосереджували увагу на зовнішній політиці, походах і завоюванях, княгиня вирішила укріпити внутрішній стан держави. Вона була першою, хто упорядкував систему збору данини. Були введені так звані «броки» чи «уроки», згідно з якими племена у вказаний термін повинні були внести грошову і товарну виплату в організовані нею пункти київської влади, що звались погости, і, фактично, були першими адміністративно-територіальними одиницями Київської Русі.

Княгинею були також організовані полювальні угіддя, оскільки руське хутро цінувалось купцями з багатьох країн.

Спроби хрещення Русі

У перші роки правління Ольга об’їхала всі державні володіння і побачила що кожне плем’я живе за власними язичницькими законами. А для єдності держави важлива однодумність. Тому княгиня наважується на довгу подорож до Константинополя.

Коли Ольга прибула, їй довелось чекати півроку на зустріч з імператором. І ось коли це сталося, Костянтин Багрянородний був скорений красою цієї жінки. Він вирішує одружитись із нею. Та в княгині були інші наміри. Проявивши винахідливість, вона нагадала що за віросповіданням є язчницею, але готова з рук імператора прийняти християнство.



Так, в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року в Константинополі, в Соборі святої Софії, патріарх Феофіліктій і Костянтин VII Багрянородний особисто хрестили княгиню. Після обряду хрещення імператор знову спробував схилити княгиню до одруження, на що отримав відповідь : «не годиться хрещеному батьку за дочці женитися, то великий гріх». Така хитрість і жвавість розуму ще більше вразили Костянтина, тому відпустив він Ольгу в Київ із коштовними дарунками.

Хрещення Ольги
«Хрещення Ольги», І. Акімов

Повернувшись додому, княгиня починає провадити активну політику з метою хрещення Русі. Але на той час її син Святослав вже був достатньо дорослий, щоб самостійно правити державою, а на додачу ще й ярим язичником. Тому у 962 році, заручившись підтримкою бояр, основна маса яких походила з древніх слов’янських та варязьких родів, він усунув старіючу матір від влади.

Решту свого життя княгиня Ольга провела будуючи християнські церкви та монастирі. Так у Йоакимівському літописі згадується про будівництво в Київському акрополі дерев’яного храму святої Софії, а у «Повісті временних літ» говориться про великий київський палац княгині Ольги.

Померла княгиня 11 липня 969 року і була похована згідно з християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая. Княгиня Ольга стала першою християнкою серед правителів і мріяла охрестити Русь. Нажаль, їй це не вдалось, але за декілька десятиліть у 988 році її онук Володимир Великий завершив розпочату справу.

За її силу, розум і намір запровадити християнство у 1547 році Ольга була визнана рівноапостольною святою та покровителькою вдів і навернених християн.

Показати друзям