Історія Костелу Святого Миколая нараховує трохи більше одного століття. У будівництво цього красивого храму київська католицька громада вклала душу і любов до Бога. Адже недарма під час візиту в Україну, Іоан Павло ІІ вшанував увагою саме Костел Святого Миколая в Києві.
Історія споруди
У 1886 році імператор Микола ІІ після коронації прибув у Київ. Католицька парафія стародавнього міста звернулася до імператора з проханням про будівництво нової культової споруди. Католицький собор Святого Олександра, збудований в 1842 році, не міг розмістити всіх бажаючих відвідати богослужіння.
Довідка: в кінці 19 століття населення Києва католицького віросповідання налічувало понад 33 тисячі чоловік. Собор Святого Олександра міг вмістити лише 1200 – 1500 осіб.
Після тривалого листування графа Ігнатьєва, київського генерал-губернатора, з представниками православної церкви і петербурзькими чиновниками, у 1887 році було дано дозвіл на будівництво костелу на околиці міста. Переможцем конкурсу був обраний проект 24-річного Станіслава Воловського. Однак задля реалізації проекту запросили відомого архітектора Владислава Городецького, тому що сам автор не мав практичного досвіду.
На закладку Костелу Святого Миколая прибули представники духовенства та віруючі з усіх околиць України. На будівництво костелу віддавали гроші як представники еліти, так і прості парафіяни: було зібрано 510 тис. рублів. Звичайно, особливе місце займали представники польської еліти, чиї прізвища були на слуху у всього Київського вищого світу: Потоцькі, Олізари, Браницькі та інші. У 1909 році будівництво було закінчено. 6 грудня стіни храму були освячені. Невеликі недоробки не заважали богослужінню.
Радянський період
Після того, як війська більшовиків вдруге взяли Київ, почалися гоніння на представників всіх конфесій, в тому числі й римо-католицької. Через вилучення майна, що належало церквам, почалося протистояння духовенства з новою владою. Це призвело до хвилі арештів священиків усіх рангів.
Серед затриманих був і настоятель костелу святого Миколая Йосип Змигродский. У 1930 році перший настоятель костелу був заарештований втретє за звинуваченням у шпигунстві: нібито він закликав парафіян шпигувати на користь Польщі, а також передав ворогам секретні відомості. Він отримав сім років таборів. У 1935 році на Соловках обірвалося життя першого настоятелю собору.
У 1938 році костел був офіційно закритий: не було жодного ксьондза, який міг вести службу. З 1941 року в будинку обладнали складські приміщення. В 1943 році Костел був зруйнований артилерійським обстрілом. Після війни будівлю було відновлено – у ній розмістився архів.
У 1954-1956 роках були проведені ремонтно-реставраційні роботи фасаду, після яких зникли унікальні вітражі. З 1956 по 1963 роки собор входив до переліку пам’яток архітектури. У 1979 році храм був переобладнаний в концертний зал Республіканського будинку камерної та органної музики: покладено паркет, встановлені стилізовані комфортні сидіння, замість вівтаря встановлено орган, проведено каналізацію, обладнано туалети, гримерні, приміщення для артистів.
Сьогодення
У 1991 році костел було внесено до переліку культових споруд, які не підлягають поверненню. Іншими словами в будівлі відбуваються як богослужіння, так і концерти. Варто зазначити, що з 1991 до 1992 року, коли було узгоджено подвійне використання храму, служба проводилася перед дверима храму під відкритим небом. Досі концерти змінюються молитвами віруючих. Є розклад концертів і церковної служби. Однак представники парафії не залишають спроб повністю повернути храм божий.
Цікаві факти
Багато цікавих фактів можна прочитати про цю відносно молоду пам’ятку архітектури. Ось деякі з них:
- чехословацька фірма «Rieger-Kloss» отримала замовлення на виготовлення органу. Задля унікального музично інструменту створено чеськими майстрами 3945 труб діаметром від 6 до 13 міліметрів з червоного і чорного дерева та металу;
- всі конкурсні проекти споруди Миколаївського костелу були виконані як поєднання готики і романського стилю, що відповідало канонам кінця 19 століття
- крісла в органному залі виготовлені в Івано-Франківську й максимально стилізовані під оздоблення собору;
- під храмом проходить гілка метро, що заважає слухати музику та проводити богослужіння.
