Однією з головних перлин, яка манить до столиці України тисячі туристів, є Києво-Печерська Лавра. Святиня має майже тисячолітню історію. Саме тут зародилося православ’я Русі. Бог оберігає печери Києво-Печерської Лаври, її культові споруди, провівши крізь безліч війн, конфліктів, повеней, катастроф, бунтів та пожеж ці місця, святі для кожного, чию душу наповнює любов до Творця.



Під Києво-Печерською Лаврою знаходиться величезна кількість підземних ходів і печер, які ніколи не служили цілям змовників або заколотників, а лише виконували роль притулку для тих, хто, залишивши мирську суєту, шукав Бога.

Історія заснування: від печери до храму

Преподобний Іларіон Печерський
Преподобний Іларіон Печерський

Сьогодні, завдяки багатьом письмовим джерелам XXI століття, ми знаємо, як виник Києво-Печерський монастир. Першим, хто на плато, вкритому густим лісом, вирішив присвятити себе молитвам, був Іларіон. У селі Берестові Іларіон був поставлений священиком. Однак, мирська суєта обтяжувала його, і в пошуках усамітнення він йшов в лісову глушину, де ніхто не міг перервати його духовного єднання з Всевишнім. Пізніше він вирив в ґрунті печеру, де молився.

Ярослав Мудрий незабаром призначив Іларіона Митрополитом Київським в обхід рішення Константинополя. Однак, печера не довго була пустою: її зайняв монах Антоній, який залишив священну гору Афон.

Його святість привернула на береги Дніпра нових послідовників. Серед них був і Феодосій Курський. Коли печерні мешканці зрівнялися за кількістю з христовими апостолами, вони заснували церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

Головні святині лаври

Коли засновник Лаври монах Антоній прибув до Києва з Афона, його визнали збіглим ченцем. У той час настоятелі афонських монастирів направляли ченців для несення слова Божого до государів Європи з цінними дарунками. За інформацією з історичних джерел, як мінімум з собою посланці несли копії ікон. Антоній же прийшов з порожніми руками.

Минуло небагато часу з моменту заснування і святині наповнили стіни нового православного центру Русі. Так, Ярославом Мудрим були передані мощі Святого Климента, раніше даровані Володимиру Великому Папою Римським в знак прийняття Київською Руссю християнської віри. Чималу роль відігравало лояльне ставлення київських правителів до братії та засновників Лаври Антонія і Феодосія.

Панорама Києво-Печерської Лаври
Панорама Києво-Печерської Лаври

Київ неодноразово штурмували іновірці, для яких Лавра не мала ніякої цінності. Так в 1096 році половці розграбували божу обитель, знищили святині. Турки, монголи, кримські татари неодноразово розоряли Києво-Печерську Лавру. Найстрашнішим був 1240 рік, коли орди Батия зруйнували культові споруди, вирізали братію. Однак, завдяки заступництву князів і знаті, монастир вдавалося швидко відбудовувати, а його стіни наповнювалися новими реліквіями. На сьогоднішній день святині Лаври можна поділити на кілька груп:

  • мощі;
  • іконостас;
  • джерела;
  • мироточиві глави;
  • культові споруди.

Мощі Божих угодників



У печерах Лаври поховані мощі 123 людей. Не всі були ченцями (наприклад: Петро Столипін) й жили в самоті. Ховали в підземеллях Києво-Печерського монастирю князів, членів їхніх сімей. Це своєрідна плата за допомогу у відновленні обителі, значні пожертви. Так, Іуліанія, княжна Ольшанська, була похована у Великій Церкві. Однак, коли через якийсь час труну розкрили, то тіло виявилося нетлінним.

У підземних галереях покояться останки Нестора Літописця. До могили святого старця приходять просити успіхів в науці і навчанні. Відомий богатир Ілля Муромець знайшов свій вічний спочинок в стінах Лаври. Його мощам приходять вклонитися ті, хто шукає сили і здоров’я. Численні паломники щодня відвідують Києво-Печерську Лавру, просячи у нетлінних останків здоров’я, сімейного благополуччя та успіхів.

Мощі святих в печерах Лаври
Мощі святих в печерах Лаври

Мироточиві глави – ще одне диво, яке не можуть пояснити вчені. Черепа святих виділяють миро. Ті, хто несе в серці віру в Бога, помазавшись миром, отримують зцілення. У минулому столітті за часів боротьби з церквами, глави, що зберігаються в судинах зі срібла і скла, були передані до музею та перестали виділяти ялин і миро. Тільки після повернення монастиря в церковне лоно диво мироточення відновилося.

Джерела

На території Києво-Печерського монастиря розташовано три джерела з цілющою, чудотворною водою. Два колодязя були вириті самими Антонієм і Феодосієм. Подейкують, що один старець мав поступливий характер, а інший – строгий. Хоч колодязі і знаходяться близько один до одного, але, випивши водиці, розумієш, що вода в джерелах має різний смак, як характери святих засновників.

Третє джерело – «Сльози Пресвятої Богородиці». За легендою, під час епідемії в Києві, пастухам явилася Богородиця. Матір Божа вказала де знаходиться чудодійне джерело, вода з якого зцілила їх.

Джерело «Сльози Пресвятої Богородиці»
Джерело «Сльози Пресвятої Богородиці»

Ікони

Найбільш шанованими, які зберігаються в музеї (Лавру поділено на дві частини: культову й музейну), є ікони:

  • Пресвятої Богородиці «Похвала Печерська»;
  • Воздвиження Чесного Хреста Господнього;
  • Божої Матері, іменована «Всецариця»;
  • Святителя Миколая, Архієпископа Мір Лікійських;
  • Великомученика Пантелеймона.

До ікон можна прикластися, коли відкриті двері Лаври або під час богослужінь. Тому не зайвим перед візитом до святої обителі буде вивчити розклад богослужінь.

Іконостас Києво-Печерської Лаври
Іконостас Києво-Печерської Лаври

Культові споруди




На території Лаври знаходяться 20 церков, які відносяться до різних історичних епох. Вони відрізняються стилем і архітектурою. Деякі неодноразово були зруйновані і згодом заново відбудовані, через що не зберегли свій первозданний вигляд.

Троїцька надбрамна церква була зведена в XXII столітті. І з тих пір вона не перебудовувалася (єдина з споруд Лаври). Свята брама – головний вхід в монастир, розташований під аркою храму. За повір’ям, якщо пройти два рази під аркою, то відпускаються всі гріхи.

У 1745 році була побудована Велика лаврська дзвіниця. Замість 3 років її будували 14. Висота цієї пам’ятки культури становить 96,52 м. Коли будували в Києві Батьківщину-Мати, то за проектом меч був вище, ніж хрест на дзвіниці. Однак, ґрунт став просідати, та за рекомендацією священиків висоту монументу було зменшено. Куранти на дзвіниці, виготовлені московськими майстрами, дзвонять кожну чверть години, що є однією з візитних карток столиці України.

Велика лаврська дзвіниця
Велика лаврська дзвіниця

Гетьман Іван Мазепа був видатним меценатом свого часу. За його власний кошт було збудовано безліч церков та храмів на території України. Не оминув він своєю увагою й печерний монастир. У 1698 році було завершено Економічну браму та Церкву Всіх Святих (Всіхсвятську). Архітектором брами було обрано Дмитра Аксамитова. Досі серед дослідників не існує єдиної думки, чи справді він є автором проекту церкви. Адже архітектура її містить стиль бароко та елементи української хрестовокупольної церкви.

Успенський собор

Окремо варто розповісти про головну споруду Лаври. Успенський собор Києво-Печерського монастиря був закладений у 1073 році самим Феодосієм. За три роки він був відбудований на гроші сина Ярослава Мудрого, князя Святослава. Джерела свідчать, що будівництво велося у 1073-1078 роках. Собор одразу став неформальним каноном створення храмів на Русі. За його стилем збудовано більшість культових просланих споруд того часу.

У 1230 році стався землетрус, який завдав сильних руйнувань. Через 10 років монгольські орди практично знищили Успенський Собор, що був розписаний грецькими майстрами. Тільки в 1470 році було відбудовано святиню.

Успенський собор Києво-Печерської Лаври
Успенський собор Києво-Печерської Лаври

Але в 1482 році війська Кримського хану знову пограбували Успенський собор. Відновлений храм став усипальницею знаті Речі Посполитої. Однак в 1718 році пожежа знову завдала непоправної шкоди. Тоді ж згоріла друкарня та бібліотека Лаври. В 1729 році Успенський собор був відбудований в стилі бароко, що характерно для XVIII століття в цілому.

Більшовики хоча боролися з релігією, але не зруйнували храм, лише зробили з нього музей. Однак гітлерівські війська в 1942 році підірвали Собор, попередньо вивізши з Лаври цінності й святині. Момент вибуху був відображений на кіноплівці. Злочин підриву Успенського собору Києво-Печерської Лаври розглядався Нюренбергським трибуналом. Лише в 1995 році почалися роботи по відновленню святині. На даний момент йде розпис храму.



Свято-Успенський собор – це найбільша за розмірами пам’ятка архітектури часів Київської Русі. Шестистовпний собор з трьома навами мав хрестоподібний купол. Стовпам також надано форму хреста у розрізі. Нави закінчувалися назовні півкруглими виступами, апсидами.

Через величезну кількість перебудов до нашого часу не збереглися аутентичні мозаїки та фрески центрального фасаду, стін собору. Серед фресок та мозаїк визначне місце займала Оранта. Автором однієї з фресок Свято-Успенського собору був Алімпій Печерський. Він є першим відомим мозаїстом, іконописцем, ювеліром Русі.

Цікаві факти: всупереч науці

Багато атеїстів, які вивчали історію, відвідуючи підземелля Києво-Печерської Лаври, прийняли православну віру.

Так, в епоху політики державного атеїзму в СРСР, вчені прикладали зерна пшениці до мощів святих у церкві. Виявилося, що такі зерна приблизно на 30% швидше сходять і дають більший врожай. Радянські вчені пішли далі: вони опромінювали зерна радіацією. Незважаючи на це, пшениця, яка була піддана радіаційному випромінюванню і деякий час перебувала в підземеллях Лаври, давала кращі сходи, ніж звичайні зерна.

Нез’ясовний досі факт, чому кисень в печерах Лаври у Києві окислює в 10 разів повільніше, ніж кисень на поверхні. Примітно, що радянські вчені залишали в похоронних нішах колонії бактерій. Колонії скорочувалися в числі мінімум в два рази, а хвороботворні бактерії зовсім гинули.

У 1998 році Києво-Печерська Лавра знову була повернута в лоно православної церкви. Ченці помітили, що в цей же час почали мироточити мощі святих. Миро було взято на дослідження. Лабораторні аналізи показали, що більш ніж на 70% речовина складається з тваринних білків, що характерно лише для живих організмів. Крім того, кістки святих ставали в момент мироточення м’якими, немов парафін.

Останки звичайних людей при розкладанні виділяють сморід. Дивно, але поблизу мощів святих відчуваються пахощі. До сих пір немає ніякого пояснення цим феноменам, адже ретельна біохімічна експертиза не виявила речовини, що використовуються для муміфікації, бальзамування або консервації.

Внутрішній двір Києво-Печерської лаври
Внутрішній двір Києво-Печерської лаври

Легенди Києво-Печерської Лаври

Літопис Києво-Печерської Лаври за кілька століть, від Київської Русі до незалежної України, наповнився безліччю історій. І вже ніхто не скаже, де вигадка, а де правда. Хоча чудеса, які до сих пір відбуваються в стінах і підземеллях обителі змушують повірити, що абсолютна більшість легенд є правдою.

  • У XV столітті ієромонах Діонісій Тріска на Великдень спустився в печери Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, де вирішив покадити. Коли він став вигукувати: «Браття, Христос воскрес!», йому з гробниць пролунала гучна відповідь:«Воістину Воскрес!». Чернець був настільки вражений, що вдався до самітництва до самої смерті.
  • В 1628 році католицький сановник Вольський, перебуваючи в Успенському соборі, печерах Лаври паплюжив та лаяв святині. На зворотному шляху його кінь зламав обидві ноги. Вольський отримав важкі каліцтва й травми, і протягом року помер.
  • У 17 столітті князь Павло Курцевич, який через хворобу втратив зір та не міг самостійно пересуватися, вирішив випробувати останній засіб від своєї недуги. Він відвідав Києво-Печерську Лавру. Не дивлячись на те, що він був католицької віри, Курцевичу дозволили пройти до підземелля. Після проведеного обряду князь був зцілений.

Ще багато цікавих фактів містять святі стіни. Ще з багатьма загадками та таємницями зустрінуться вчені й прості паломники. Під час екскурсії до лаври кожен зможе у повній мірі відчути святу силу, що є оберегом для православ’я майже тисячу років.

Показати друзям