Природа постійно дивує нас своєю фантазією та винахідливістю. Одним з таких див є коса-острів Бірючий. Він причаївся в Азовському морі, утворивши Утлюцький лиман, який омиває береги міста Генічеськ та коси Арабатська стрілка.
Колись давно морські хвилі нанесли піску недалеко від материка. І ні багато ні мало, а на 20 кілометрів поперек моря. По ньому гуляли вітри та носили по його просторах перекотиполе.
Але після того як рибалки вподобали цей клаптик землі, було засновано два рибзаводи і у 1878 році споруджено перший маяк. Ще привабливішим для людей став острів, коли на початку ХХ століття морськими водами був намитий невеличкий клаптик суші, що приєднав Бірючий до Федотової коси.
За рік після отримання українською державою незалежності було створено Азово-Сиваський національний природний заповідник, частиною якого став і острів Бірючий. Роками на острові жили лише вітер і сонце, отже флора і фауна були досить скромними. Тому вченими Азово-Сиваського господарства було розпочато процес акліматизації рідкісних видів рослин, тварин та птахів. Завдяки їх праці на острові зараз більше тисячі оленів, близько двох тисяч ланей, табун коней, лиси та зайці, муфлони, кулани та єнотоподібні собаки, різноманіття птахів, сотні видів рослин та є навіть невеличкий ліс.
Щоб потрапити у цей заповідний рай, необхідно оформити спеціальні дозволи, оскільки на острові є декілька блокпостів, або звернутись у місцеві туристичні агенства.
