Напевно, у кожного народу є своя культова споруда, що зберігає в собі духовний зв’язок поколінь.
Для українців це Софія Київська – осередок духовного життя. Іноземні загарбники неодноразово перетворювали на попіл столицю України.
Але, не дивлячись на пожежі, стихійні лиха, війни і катастрофи, як і раніше, непорушним оберегом на берегах Дніпра стоїть Софійський Собор.
Історія
До сьогодні історики не можуть зійтися на єдиній думці щодо дати заснування собору. Одні вважають, що перший камінь Церкви Святої Софії був закладений в 1037 році. Головним джерелом інформації для них є Повість врем’яних літ. Однак, інші літописи вказують, що за 20 років до цієї дати, в 1017 році, розпочато будівництво.
Письмові джерела історії XI століття інформують, що Ярослав Мудрий лише продовжив справу свого батька Володимира Великого. Подібна інформація ставить під сумнів не тільки рік заснування 1017 або 1037, а й особистість того, хто звелів побудувати головну святиню країни. Насправді, в офіційних історичних колах прийнято вважати, що саме Ярослав був засновником храму.
З перших років існування Собор Святої Софії став не лише головним духовним, культурним, а й політичним центром Київської Русі. На площі перед ним зустрічали іноземних послів, проводили віче. Там здійснювали «посадку» князів на престол. Перша бібліотека була зібрана саме в підвалах святині. За описами очевидців, вона містила понад 1000 книг.
Однак у 1240 році стольний град був спалений військами Батия. Головну культову споруду країни було розграбовано. Хоч собор і діяв, але прийшов в запустіння: занепали склепіння, обсипалася мозаїки, у тому числі Оранта. Навіть, незважаючи на те, що в 1596 році була підписана церковна унія і храмові споруди були передані в руки уніатів, будівлі прийшли в справжній занепад, зотліли перекриття. У 30-40 рр XVII століття Петро Могила, митрополит Київський, зміг повернути Софію Київську православній церкві. Тоді й був запущений процес відродження.
У 1934 році, незважаючи на боротьбу з «опіумом для народу», був створений Національний заповідник «Софія Київська».
Будівництво
На початку ХІ століття за указом Ярослава Мудрого було закладено перший камінь. Матеріалу для будівництва не вистачало, тому від гостей стольного граду, які в’їжджали на візках, вимагали своєрідну данину: кілька каменів. При створенні Софійського Собору використовувалася візантійська техніка кладки.
За часів Петра Могили було проведено не тільки капітальний ремонт церкви, але й побудовані з дерева будівлі монастиря, зведений високий дерев’яний паркан, якщо вірити опису. Велика київська пожежа 1697 року знищила дерев’яні споруди. І за наказом Петра І почалося нове будівництво, яке тривало 70 років. Свої гроші вклав і гетьман Мазепа.
Архітектура
Початковий проект Софії Київської відрізняється від того, що ми можемо споглядати сьогодні. 13 куполів були розташовані пірамідою: малі куполи тягнулися до головного, і розташовувалися ярусами: 8-4-1.
З середини ХІІІ століття будівля поступово приходить в занепад. Однак завдяки старанням гетьмана Мазепи, почалася масштабна реконструкція і перебудова перлини світової архітектури. Після проведених робіт церква набула рис бароко, що характерно для епохи того часу.
У давнину Софійський Собор не штукатурили. Але з ХVІІІ століття стіни стали білими. Напівсферичні купола були замінені на грушоподібні. По периметру були зведені стовпи-контрфорси. Центру підкупольного простору надано форму хреста: центральний купол символізує Ісуса Христа, чотири – апостолів-євангелістів (Луку, Марка, Іоанна, Матвія).
У західній галереї пам’ятки архітектури знаходяться дві гвинтові сходи, по яких князь з почтом піднімалися на хори, де, очевидно, слухали богослужіння, і також проводили державні церемонії.
Фрески, мозаїки, графіті
Для всіх православних споруд характерний синтез архітектури та внутрішнього оздоблення. Однією з візитних карток столиці України служить Оранта – зображення Божої Матері без дитини на руках. Це одна з найбільших мозаїк, де Діва Марія стоїть, розкинувши руки.
Нажаль, кілька століть без належного догляду знищили унікальні мозаїки. Деякі дивом були відновлені майстрами зі світовим ім’ям. Збереглася Оранта, зображення Христа, сцени з церковного життя, навіть світська фреска, де зображені скоморохи.
Особливо примітні фрески, які бачили лише царедворці, що мали доступ на хори. Зображення ніяк не пов’язані з богоматір’ю й церковним життям: змагання на константинопольському іподромі, сцени життя при дворі, прийом княгині Ольги візантійським імператором.
Збереглися і унікальні настінні написи, цікаві як зразок давньої писемності. Більшість з більш ніж 7000 написів адресовані до богоматері, Христа і Бога.
Цікаві факти
За багато років досліджень історики так і не змогли встановити рік побудови собору, але цікавих фактів накопичилося на кілька томів:
- До сих пір не знайдені сліди бібліотеки Ярослава Мудрого, що зберігалася в підземеллях Софії.
- На стінах дослідники знаходять написи світського характеру: «Козьма злодій – вкрав м’ясо», «Грамоті навчався Фома євнух писав то».
- Дзвіницю Софійського Собору побудував на свої гроші гетьман Мазепа. 13-тонний дзвін «Мазепа», також відлитий за рахунок опального правителя України, досі зберігається в 76-метровій дзвіниці.
- Тут зібрано понад 3 тисячі квадратних метрів фресок і мозаїк ХІ століття, що представляє собою своєрідний світовий рекорд.
- Царські ворота за радянських часів були віддані на переплавку. Однак в 2008 році за малюнками і 11 збереженими елементами з 104 кілограм срібла була відновлена святиня Софії Київської.
- В некрополі собору знаходяться саркофаги видатних державних мужів: Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Всеволода Ярославовича та ін.
- Відновлював медальйон купола Собору Святої Софії в Києві Михайло Врубель.
Потрапляючи на територію цього святого місця в столиці, починаєш відчувати себе частиною великого народу зі славною історією. Адже недарма Софія Київська – одне з 100 чудес світу, яке охороняється ЮНЕСКО.
